Гірчичне зерно — пісня про вибір, який ти боїшся визнати | SeYlUkraine

🌾 Гірчичне зерно Оригінальна пісня у стилі альтернативний рок, атмосферний рок, темний госпел — про віру, спокусу та особисту відповідальність. Між «мене спокусили» і «я обрав» є лише одна правда — ти сам сказав «так». Дякую, що дивитесь — і не забудьте вподобати, підписатись та залишити коментар, якщо ця пісня зачепила щось усередині. 🖤 Увійди у світ SeYlUkraine Деякі пісні слухають… інші — відчувають. Якщо ця залишилась із тобою — залишся з нею. ──────────────────────── Автори Текст і концепція: SeYlUkraine Музичний напрям і продюсування: SeYlUkraine ──────────────────────── Застереження щодо авторських прав Уся музика, текст і візуальні елементи цього відео є виключною власністю SeYlUkraine. Несанкціоноване копіювання, повторне завантаження, редагування чи розповсюдження будь-якої частини цього контенту без письмового дозволу правовласника суворо заборонено. © 2026 SeYlUkraine — усі права захищено. ──────────────────────── #альтернативнийрок #атмосфернийрок #темнийгоспел #гірчичнезерно #SeYlUkraine ──────────────────────── Title: Гірчичне зерно Світ поділили... На Бога і диявола... На світло і темряву... А де... Де поділася людина? Світ поділили на Бога й диявола, На біле і чорне, на правду й обман. Коли ми впадаєм — кричимо: «Спокуса!» Та хто відчинив перед нею свій храм? Коли нам тривожно — ми дивимось в небо: «Чому Ти не дав? Чому не зберіг?» Та Бог не створив тебе маріонеткою, Він волю тобі дав і власний твій шлях. І так зручно сказати: «Мене повели...» І так важко зізнатись: «Це я... Це я обрав...» Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Не шукай винних — подивись у вікно. Не диявол тримав твою руку вночі, Ти сам обирав — кому дати ключі. Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Не все, що блищить, тобі справді дано. Між «мене спокусили» і «я обрав» Є одна проста правда: Ти сам... Ти сам сказав. Він може пообіцяти золотий трон, Велике майбутнє і владу над усіма. Скаже: «Бери! Ти нарешті достойний! Лише переступи через себе — і досить». І страх підшепоче: «А раптом не встигнеш? А раптом залишишся ні з чим?» І ти продаєш свою тишу за можливість, Щоб потім сказати: «Не я... Мене повели...» Та спокуса — це лише відчинені двері, Вона не веде тебе за руку сама. І перш ніж ступити у темряву велику, Спитай себе чесно: «А хто сказав "так"?» Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Не шукай винних — подивись у вікно. Не диявол тримав твою руку вночі, Ти сам обирав — кому дати ключі. Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Не все, що блищить, тобі справді дано. Між «мене спокусили» і «я обрав» Є одна проста правда: Ти сам... Ти сам сказав. І може, не Бог тобі щось не давав, А ти не побачив, що вже мав. Польові квіти не знають про владу, Та під небесами знаходять пораду. Ми самі годуємо власні тривоги, Самі малюємо страшні дороги. А потім кричимо: «Це темрява винна!» Хоч перший крок У неї зробила... Людина. Не кажи: «Мене змусили...» Не кажи: «Я не зміг...» Поки в твоїх грудях Ще серце стучить — У тебе є вибір. У тебе є шлях. Можна звинуватити Бога, Що Він не дав. Можна звинуватити диявола, Що він спокусив. Але коли настає тиша... Залишишся ти. І твоє рішення. Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Цього вже досить, щоб не впасти на дно. Не кожна дорога веде до вершин, І не кожна спокуса — твій єдиний шлях. Хоч би віра була, як гірчичне зерно, Коли навколо темно — запали своє вікно. Бо Бог дав не лише чекати на дива... Він дав тобі волю. Він дав тобі вибір. Між Богом і темрявою... Між страхом і мрією... Між «мене спокусили»... І... «Я обрав». Гірчичне... зерно...