розкраїв — за лаштунками

кліп на трек "за лаштунками" з майбутнього альбому "самість" Послухати трек можна за посиланням: https://linktr.ee/rozkrayiv Відео: Режисер: Наняк Ігор Інст:   / rozkrayiv   Оператор: Гук-Яковенчук Тимофій Інст:   / timmy00_00   Ютуб:    / @ya-timmy   ТГК: https://t.me/Ya_Timmy Тредс: https://threads.com/@timmy00_00 Помічниця режисера: Гук-Яковенчук Анастасія Інст:   / anastasiu.gk   Тредс: https://threads.com/@anastasiu.gk Монатаж: Наняк Ігор Музика: Автор тексту: Наняк Ігор Автор музики: Наняк Ігор Зведення/матсерінг: Наняк Ігор кліп знятий на айфон ну звісно ж. Неймовірна вдячність всім друзям і близьким які підтримують! Текст: Ні, я не вірю Що посеред нічого Можна почуваться вільним Шкода не перевіриш на ділі Хто впустив їх у мій вимір? Я насильно їх вивів залаштунки Мертва тиша — я її шутер Навідмінно від інших не боюся залишитись на одинці з її трупом Всеодно краще ніж тихо помирати серед шуму Іноді так важко вирватись з нього Міль спершу зʼїдає найдорожчу шубу Ох, як же це показово Так тягнулись, а тепер шепочуть в рупор Підбирають слова щоб потім не підбирати зуби Саме через це дискурс приречений бути беззубим Саме через це, в ваших головах я ходжу взутим Стільки думок, а хто їх справжній лідер? Говорю все менше — слова збільшують калібр Так кортілось свободи, що тепер губляться в полі Я не буду їх гідом Я не стану їх попутним вітром, з мене годі Якщо хочуть нехай говорять Смертоносні краєвиди відбирають мову Але не її дар Кажіть що завгодно Але свої слова я вам не віддам Бо потім не заберу назад Я серйозно, майте совість Мої рани мають присмак солі Удень теж сяють зорі Удень так само сяють зорі Я встав о сьомій, читаю реп спросоння наче сповідь Думки в голові як скрегіт Я застряг в сірій речовині як в сірій зоні Я дивлюсь як хвилі огризаються на скелі Які невдовзі будуть стерті в нескінченність Ми тут всі тільки через чесність тих Хто мав повне право на брехню Ми останні в черзі за правдою з перших вуст Як не втратити тут здоровий глузд? Я хочу бути добрим не тільки серед злих Я непомітно чужію серед своїх, залишаючись своєрідним Як би я не хотів Іноді не можу назвати своє — рідним Навіть наперекір, я не пускаюсь берегів у всьому Ми затонувші кораблі які лежать зовсім неподалік від дому Тільки наші якорі чомусь сплили угору... Не запам’ятовую обличчя лише їх вираз Хто що з дому виніс? Я взяв мрії всі на виріст Куди зникають друзі, що за фокус? Я знаю ця гра буде в довгу Так просили голос, щоб потім ним просити милість Ніхто не прийде на підмогу Світ сприймаю за підробку З невідворотною втратою оригіналу З всемогутнім і недосяжним Богом Який насправді є лише багом Хто впустив їх у мій вимір? Я насильно їх вивів через чорний вихід залаштунки Мертва тиша — я її шутер Чому я повинен казати все вдруге? Трохи терпіння і будуть люди Моя молодість вся окутана лютим Проблема в тому Що я уже й не хочу бути юним Море чутно лише з мушлі Пісок на пляжі виявився сипучим Що це як не доля? Все змушує залишатись непорушним Тому краще залишайся поряд Все вирішилось подумки Я уже не звертаю увагу на голоси сирен Я залишив її серед руїн Десь за лаштунками себе... Посилання на тгк "і будуть люди": https://t.me/i_budut_liudy