Розмножую дуже гарну квітку Еремурус

Викопайте в гряді неглибоку (10-15 сантиметрів), але досить простору (мінімум 30 × 30 сантиметрів) яму, щоб товсті (запасають) коріння «зірочки» розподілити вільно на всі боки. Оскільки рослина розвиває собі ще й систему тонких (живлять) коренів, що сягають метрової довжини, - краї сусідніх ям відсуньте на 25-70 сантиметрів. Посадку проводять зазвичай у вересні (або - якщо заморозки на грунті поки не стали регулярними - в жовтні). Нирку заглубляйте на 5-8 сантиметрів. Якщо грунт важкий, то зробіть з крупного піску «подушку», на яку укладайте корнедонце, і зверху (навколо нирки) обсипте його таким же піском, а потім прикрийте землею. Під зиму внесіть в грунт суперфосфат з розрахунку 30-40 грамів на квадратний метр. Від зимових морозів надійно захистить «ковдру» з компосту або торфу товщиною 10 сантиметрів. Зробіть йому до випадання снігу легке укриття з природних матеріалів (гілля, соломи, деревної стружки). Знімете його до квітня, коли закінчаться прощальні «зітхання» зими (часті березневі заморозки), а потім вслушивайтесь в метеопрогнози. Якщо гряде травневий «сюрприз» - не лінуйтеся знову утеплити Еремурус ялиновим гіллям, лутрасилом, парникової плівкою (в два шари) або чорним агроволокном. З початком активного росту листя ранньою весною потрібно підгодувати «улюбленця» комплексним азотно-фосфорно-калійних добривом (згідно з нормативом 40-60 грамів на квадратний метр) і добре перепрілим гноєм або компостом (5-10 кілограмів на квадратний метр). Якщо грунт бідна - додайте перед цвітінням нітрат амонію в кількості 20 грамів на квадратний метр. Будьте пильні і обережні: надлишок азоту і гною небезпечний зниженням імунітету Еремурус до захворювань і підриває зимостійкість.