Куяльницький лиман | Одеса — солоні береги Куяльника

Куяльницький лиман біля Одеси. Коротка прогулянка берегом одного з найвідоміших солоних лиманів України. Куяльник відомий своїми лікувальними грязями, сіллю та незвичайними пейзажами. На думку деяких дослідників, назва курорту пов'язана із високою концентрацією солі у воді лиману. Від тюркського "куяльник" - густий. Видобуванням солі тут займалися з давніх-давен до 1932 року. Інші вчені вважають, що назву курорту не тюркського, а слов'янського походження у стародавніх слов'ян куяльником називали човновим причалом, пристанями. Історики стверджують, що на Жевахової горі розташовувалося стародавнє поселення, а на березі водоймища - велика пристань. У лимані видобували не лише сіль. У книзі Г. Боплана “Опис України” (1660) року вказується, що я Куяльницький лиман ряснів рибою, тут водилися коропи та щуки “неймовірної величини”. Для їхнього лову приходили "цілі каравани з місць від 50 миль і більше, що стояли". У минулому Куяльницький лиман, як і Хаджибейський, був затокою Чорного моря. Припускають, що на березі лиману знаходилася одна з пристаней жвавого торгового шляху Києва річками Рось — Південний Буг — Кодима — Куяльник до берегів Болгарії та Греції. Цей шлях мав ту перевагу, що завантажені товарами човни йшли до Чорного моря, минаючи Дніпровські пороги. Ще й донині на берегах лиману знаходяться численні уламки різного посуду періоду 4-5 століть до нашої ери. А на території селища Куяльник вже за радянських часів було виявлено залишки городища, основу якого відносять до початку І тисячоліття до нашої ери.