Мій берег — Метелики | Пісня про кохання, війну й дім | Прем'єра 2026

У цьому дворі він уперше відчув метеликів у животі. Тепер «метеликів» тут шукають сапери. «Метелики» — нова українська пісня про кохання, війну й дім. Для тих, хто лишився, і для тих, хто поїхав. Пісню створено за допомогою штучного інтелекту; її герой вигаданий. Сьогодні йому двадцять п'ять. Кохана далеко. Над ним — «небо, закрите на роки». Він приходить до двору, де все починалося, і пише їй: «я ок». На її «що далі?» він відповідає: «Я не бачу в собі героя… якщо призвуть — то я піду». Якщо вам є кому написати «я ок» — може, саме сьогодні. Якщо чекаєте на таке повідомлення — нехай воно прийде. 🔔 «Мій берег» — нові українські пісні про Україну: жанри різні, мова одна. Підписуйтеся, щоб не пропустити нових пісень. ▶ «Повертайся»:    • Мій Берег — Повертайся | Пісня про війну д...   ▶ «Чекаю»:    • Мій берег — Чекаю | Український реп про ві...   ПРО ПІСНЮ Жанр: інді-поп і мелодійний реп. Ідея, текст (у співавторстві зі штучним інтелектом) і зведення — «Мій берег». Музику й голос згенеровано в сервісі Suno: у пісні співає не людина. «Метелики» в пісні — це ще й міни: протипіхотну міну ПФМ-1 «Пелюстка» у світі називають і «метеликом». У траві її важко помітити, а дитина може сприйняти її за іграшку. Побачили підозрілий предмет — не підходьте, не чіпайте, телефонуйте 101. ━━━━━━━━━━━━ ТЕКСТ ПІСНІ Наш двір. Від гойдалки — рама. На фото — дім. Тепер там яма. Тут метелики жили в животі. Тепер «метелики» в траві — не ті. Їх шукають щупом сапери. З вулиці видно твої шпалери. Кіоск із пломбіром — чорний каркас. Фонтан із монеткою — сухий, без нас. Стирати нічого — стерто з землі. А пам'ять ціла. Вона — в мені. Приспів: Ніч. Блекаут. Довгий гудок. Всередині — нокаут. Пишу тобі: «я ок». Блокпост. Погасли фари. Над тобою — літаки. Наді мною — хмари й небо, закрите на роки. Курю на сходах у нікуди. Тут жили ми. І жили люди. Дах наших світанків — на п'ятому, у домі, навпіл розтятому. На стіні — наші літери й плюс. Одна стіна. Стою. Дивлюсь. На арматурі метелик склав крила — наче війна його не зачепила. Приспів. Хотів, щоб наш двір дожив до тепла. Щоб ти валізу не тягла. Щоб метелики були живі — а не чекали кроку в траві. Сьогодні мені двадцять п'ять. За законом — можуть призвать. У контактах ти досі «кохана». Питаєш: «Що далі?» — з екрана. Я не бачу в собі героя, не моє це — стрій і зброя. Та скажу — очей не відведу: якщо призвуть — то я піду. Приспів. Пишу тобі: «я ок». #Метелики #пісняпровійну #новіукраїнськіпісні #мійберег