—Коли вже, доню, матимеш особняк, як сестра, а не будеш дітям соплі в садочку витирати? Іванка лише

Стіл на дев'ятьох людей, серветки з вишивкою, торт зі свічками у формі цифри «68» — гості за день народження Галини Станіславівни розсілись тісно, лікоть до ліктя. Мати підняла келих і, дивлячись повз Іванку, звернулась до неї через увесь стіл: «Коли ти вже, доню, матимеш свій особняк, як сестра, а не будеш дітям соплі в садочку витирати?» Іванка глянула на матір і всміхнулась: «А хочете, мамо, я вам зараз розкажу, звідки в Лесі гроші на той особняк?» За столом стало геть тихо. Леся підняла очі від тарілки й не поворухнулась. Роман, чоловік Іванки, заспережливо поклав долоню їй на коліно під столом. Галина Станіславівна опустила келих: «Що ти верзеш?» Іванка не відповіла матері. Вона дивилась на сестру, чекаючи, що та скаже.