Скоринка великого щастя

СКОРИНКА ВЕЛИКОГО ЩАСТЯ Цікаво, де ме́жі твої є? І чи вони взагалі є? Наскільки безмежною буде терниста дорога? Чи це пересушене море постійно міліє? Чи це розплавляються контури розмаху того? Далекі галактики множать безумні ідеї: ліпити зірки і планети, назвавши це грою! Спуститись в підвали - у пам'яті темні музеї, де світлого спомину зблиск, що навіки з тобою! Вже мохом покрилося тіло, одні рудименти, реліктовий ліс – і зажура архаїки висне! Напевно, у сундуку красиві лежать моменти. Оберігав свідомо - і оберігав навмисно! Цікаво, чи є ще теми? чи треба з собою мати скоринку великого щастя - естетики того стану? Доведена теорема: як хочеш море добра ти,- скидай свої координати, - набрати та мить ще стане! © Санчо