Спіши сказати: «Пробач»! / вірш «Непросте слово» Катерини Бойко / читає Тетяна Угніва

Непросте слово В людському словниковому запасі Багато є різноманітних слів, Бо мова - основний, природний засіб Для спілкування за усіх часів. Та з поміж слів, які чудово знаєм Одне коротке є, на два склади, Воно клубком у горлі застрягає Як хочеш десь його сказати ти. "Пробач!" - Це слово вимовити важко, Легше на гору видертись круту, Але потрібно виправлять " промашку" І визнати свою неправоту. Або ж, якщо й правий, та розумієш Що жити треба в мирі з усіма, Стосунки теплі цінувати вмієш, - То виходу найкращого нема Як вибачення попросити щиро І не шукать для себе оправдань, Щоб серце сповнилось спокоєм, миром, Щоб втихла сварка після тих зізнань. Бояться люди "Вибач!" говорити, Бо маски змусить зняти фраза ця, Добрішим стати, серце відчинити Проснутись перед кимось до кінця. Це часто не дає зробити гордість Й руйнуються відносин всіх мости... Але Розтопить лід в душі і всю холодність Те, своєчасно сказане: "Простиʼʼ! Це акт смирення, дружби і любові. Важливо першому зробить цей крок, Так вчить Христос нас у Своєму Слові, Він Сам Своїм життям нам дав урок. Прощати кривду, з недругом миритись, Не гніватись, слугою бути всім, Смирятися, терпінню научитись, І спокій в серці берегти своїм. Хай Бог поможе нам такими стати, Не ображати ближніх і чужих И самому на людей не ображатись, Очима Божими дивитися на них. Не стіни зводити кругом високі, - Мости любові будувати слід, Зробити першим перемир'я кроки, Щоб танув у серцях холодний лід. Хай світло Боже ясно в нас палає, Давайте будем в світ добро нести! Ображений? Скажи: "Усе прощаю"! Образив? Поспішай сказать: " Прости"!