ПАВЛЮК ЄВГЕНІЙ - ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

ОСТАННІЙ ШЛЯХ ДОДОМУ: ДО РІДНОГО БОГУСЛАВА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ПЕРЕДЧАСНО ПОМЕРЛИЙ ЗАХИСНИК ПАВЛЮК ЄВГЕНІЙ 29 вересня, Богуславщина схилить голови в глибокій скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу свого земляка — Павлюка Євгенія Леонідовича. Євгеній народився у Богуславі 30 березня 1978 року. Його шкільні роки пройшли в міській школі № 1, після якої він обрав шлях педагога й вступив до Богуславського педагогічного коледжу на спеціальність «Початкова освіта». Згодом продовжив навчання в Українському державному університету імені Михайла Драгоманова, де на факультеті іноземної філології здобув фах учителя іноземної мови. Хоча доля склалася так, що за спеціальністю Євгеній не працював, його життя все одно було присвячене людям. Він трудився на різних приватних підприємствах, а серцем і душею відпочивав у своїй улюбленій справі: разом із братом Вадимом проводив свята. Його добре знали в місті як талановитого ведучого й тамаду. Він був справжньою людиною-позитивом — без його щирої усмішки, дотепного слова та неймовірної енергетики не обходилися ні весілля, ні дні народження богуславців. Проте за цим завжди усміхненим обличчям ховалися залізна цілеспрямованість, глибокий патріотизм та готовність захищати тих, кого любив. Коли розпочалися бойові дії на Сході, він у 2015 році без вагань змінив мікрофон на зброю і пішов у саме пекло передової, де понад 2 роки захищав кордони країни на посаді артилериста. Після повернення до мирного життя влаштувався на роботу в друкарню в Обухові, де проживав разом зі своєю коханою дружиною Ольгою та дітьми, оберігаючи сімейний затишок. Проте, коли ворог підступно розпочав повномасштабне вторгнення, Герой не зміг стояти осторонь. Із перших днів — 24 лютого 2022 року — захисник-артилерист знову став до лав оборонців. До 2026 року він надійно прикривав своїх побратимів, пройшовши вогняні дороги Херсонщини, Донеччини, Сумщини та Харківщини. Роки виснажливих боїв «на нулі» підірвали здоров’я чоловіка. У січні 2026 року його перевели на посаду водія-лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв’язку взводу зв’язку командного пункту роти зв’язку військової частини А 4714. У серпні через різке погіршення самопочуття Євгеній звернувся до шпиталю в Дніпрі, згодом його госпіталізували до столичного лікувального закладу. Лікарі до останнього виборювали життя воїна, але підступна важка хвороба виявилася сильнішою. 25 вересня 2026 року серце нашого захисника зупинилося назавжди. Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Ользі Віталіївні, доньці Любові, сину Єгору, неньці Валентині Василівні, батьку Леоніду Миколайовичу, брату Вадиму Леонідовичу із родиною та всім рідним і близьким захисника. Богуславська громада втратила щирого, мужнього та талановитого сина, який віддав усе своє здоров’я та сили задля нашої свободи. Вічна пам’ять і слава Герою!