Палацово-парковий комплекс Лопухіних-Демидових в м. Корсунь Шевченківський

І знову дорога На цей раз, нас вітає Черкащина. Тішать засіяні, зелені поля. Прекрасна природа. Наша дорога веде в село з дивною назвою Квітки, біля міста Корсунь-Шевченківський. Там нам порекомендували відвідати місто Корсунь-Шевченківський та маєток Лопухіних-Давидових. Цікаво що Черкащина в минулі часи була форпостом Київської Русі, про що свідчить пам'ятний знак «Містам-форпостам Київської Русі» (більш відомий за народною назвою пам'ятник Росичу) було відкрито в 1982 році на острові Зелений посеред річки Рось. Їдемо далі. Корсунь-Шевченківський має дуже цікаву історію, яка простирається з далекого 10 століття. У 1032 році князь Ярослав Мудрий заснував місто-фортецю Корсунь, На карті Корсунь в центрі України. А тоді, для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників, використавши Рось як природну перешкоду. У 1650-х за наказом гетьмана Богдана Хмельницького тут збудовано Корсунський замок. З 1778 р. Корсунь став власністю князя Станіслава Понятовського — племінника останнього польського короля. Який звільнив місцевих жителів від кріпосних повинностей. У 1797 р. Корсуньський маєток купив у Понятовського за 100 тисяч карбованців сріблом російський імператор Павло І. Він у 1799 році подарував його міністру юстиції генерал-прокурору Росії князю П. В. Лопухіну, який,до речі, знову закріпачив селян. Їхні бунти нічого не дали. У 1873 році помер останній власник з роду Лопухіних — Павло Петрович. У нього не було нащадків. Щоб рід не згас прізвище Лопухін і титул найясніший князь було передано його племіннику Миколі Петровичу Демидову. Після смерті Лопухіна його почали називати Лопухіним-Демидовим. І ось ми під’їхали до входу до маєтку. Справа бачимо пам’ятник Тарасу Шевченку. Зліва на проти входу обабіч моста висічений в скелі барельєф. Маєток був у власності Лопухіних-Давидових до 1918 року, коли більшовики розстріляли останню представницю цієї династії. Сучасники відмічали, що Корсунський замок з його парком були одними з найбагатших в Європі. А Корсунський парк часів Понятовського сучасники порівнювали з Софіївкою, часів Потоцького. Садиба Лопухіних знаходиться на гранітних островах і материковій частині правого берега річки Росі. У місці розташування маєтку, Рось, роблячи поворот, розгалужується на рукави та протоки, перегороджені в окремих місцях обкатаними валунами. Пробиваючись між ними, вода утворює вируючі потоки-водоспади, а в підпружених місцях — тихі заплави. Таке чергування статичного і динамічного, у поєднанні з рослинністю створює винятковий вид. Будівлі палацового ансамблю зводилися упродовж 18-19 го столітя. Збереглися палац, брама, флігель, де зараз знаходиться картинна галерея, каретна, Швейцарський будиночок, православні каплиці, манеж, парадна стайня, кухонний флігель, контора управителя маєтком, лазня, стайня, і інші будівлі. На такому підмурівку стоїть палац. І звичайно – парк. Площа парку — 97 гектарів. Це єдиний палацово-парковий ансамбль у Черкаській області, який добре зберігся. У Корсуні неодноразово бував український поет та художник Тарас Шевченко, тут він гостював у свого троюрідного брата і свояка Варфоломія Григоровича Шевченка, який працював помічником управителя князя. Парк позиціонується, як дендропарк, та є багато табличок з назвами рослинності. Зустрічає нас фонтан з двома фігурами. фонтан «Ян і Наталка». За переказами, молодий польський князь Ян і бідна українська дівчина Наталка полюбили один одного. Але батьки князя були проти цієї любові. Бідні закохані кинулися разом з високої гори на гранітні камені річки Рось. Гора, у якій трагічно загинули Ян і Наталка, знаходиться навпроти фонтану. Вона названа на честь закоханих – Янталка. Ідемо до підвісного мосту. Це так званий «Чортів міст». Природа та енергетика цього місця «зашкалює». Перекати річки між кам’яними брилами. Переходимо на інший острів через місток. Краса природи неймовірна. А тут на камені, на сонечку гріється черепаха. Зустріли місцеву «фуну». Яка мабуть мишей ловить. Пташку, майже нелякану. Наступний місток, Напроти на горі колись був Онуфрієвський монастир. Зараз не залишилося і сліду. Вийшовши на гору побачили міст за яким стоїть фігура Росича. На іншій горі є грот Лопухіних, але за зеленню не видно. А тут десь були купальні. І знову природа, якою можливо насолоджуватися вічно. Ще одна місцева Фауна. Під спів пташок забуваєш що іде війна. І коли згадуєш, то так хочеться що би наступив мир, не було горя, розрухи, та смертей. Хочеться ще не раз повернутися сюди та провести час в спогляданні тієї епохи. Епохи князів, коней, карет, балів, кринолінів. Але подорож закінчуєтья. Двічі була в цьому місці, в травні та червні. Сподіваюся ще хоч раз приїхати. Я маю Вам що показати. Автор: Сергій Венцеславський - Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index... https://ck.ridna.ua/2015/05/05/ 7-najtrahichnishyh-i-najromantychnishyh-lehend-cherkaschyny/ #корсуньшевченківський #маєтоклопухінихдавидових #ландшафтнийпарк