Микола Костомаров – "Спить Вкраїна та руїни…"

Спить Вкраїна та руїни Нові щодень лічить, Гина слава… та й ту славу Усяке калічить. Не вернеться дідівщина… Нехай не вертається — За що ж з теї старовини Святої знущаються? Гріх великий… Чи вже ж дарма Славнії гетьмани Умирали в лютих муках, Закуті в кайдани?.. Чи вже ж дарма в нас мушкети, Гармати гриміли? Нащо ж всюди, де не глянеш, Виросли могили? Ще ж пісні не повмирали… Чи то ж на забаву В їх співають святу славу, Козацькую славу? Спи ж у льоху, в привітиці, Велика руїно. Спи, небого сердешная, Мати Україно! Поки зорють останнюю Могилу у полі. Поки й пісня забудеться Про вольную волю… Тяжко… Глянеш — люд як люде, Ніби все радіє, А придивишся… жаль, туга Усю землю криє.