Рутенія - Абхазький вальс

Десь на могилах розквітла калина, Червоним цвітом вона розцвіла. Там за морями моя Україна - Рідна, квітуча, кохана земля. Чого наші могили забуті, Чого квітів ніхто не несе? І дівчата не плачуть у скруті, І священик нас не пом’яне? Мені сняться абхазькії ночі, Бачу сірі мухурські дощі. А прокинувшись знову, я хочу В сині гори з стрільцями піти. Чого наші могили забуті, Чого квітів ніхто не несе? І дівчата не плачуть у скруті, І священик нас не пом’яне? Зустрічаю старих своїх друзів, Та нема говорити про що. Мої друзі лежать в синім лузі, Їм земля покриває чоло. Чого наші могили забуті, Чого квітів ніхто не несе? І дівчата не плачуть у скруті, І священик нас не пом’яне? Що шукав тут? Цього я не знаю. Ні грошей не нажив, ні майна. Лиш зірки на ковнірах мя сяють - То стрілецькая доля моя. Чого наші могили забуті, Чого квітів ніхто не несе? І дівчата не плачуть у скруті, І священик нас не пом’яне? Десь на могилах розквітла калина, Червоним цвітом вона розцвіла. Там за морями моя Україна - Рідна, кохана, квітуча земля.