НЕІДЕАЛЬНА. І слава Богу

Є одна пастка, в яку особливо красиво потрапляють сильні й усвідомлені жінки. Стати настільки «правильною» версією себе, що одного дня в ній перестає вистачати місця для себе живої. Ти вже багато знаєш. Багато пройшла. Навчилася чути себе, тримати простір, вести інших крізь їхню темряву. І разом із цим непомітно народжується нове «треба». Майстер має бути мудрим. Жінка має бути усвідомленою. На це треба реагувати ось так. Цього вже не можна хотіти. Такі слова «не відповідають рівню». Такого чоловіка «правильна» ти не мала б обирати. І ось що парадоксально. Ти вже давно вийшла з чужих рамок — і можеш непомітно опинитися у власних. Тільки тепер вони зроблені не зі страху. Вони зроблені з твоїх знань. Твоїх принципів. Твого образу себе. Твоєї духовності. Навіть твоєї сили. І одного дня ти помічаєш, скільки енергії витрачаєш не на ЖИТТЯ — а на те, щоб життя відповідало твоєму уявленню про нього. Щоб ти відповідала своєму уявленню про себе. І, можливо, наступний рівень свободи починається зовсім не там, де ти стаєш ще кращою. А там, де нарешті дозволяєш собі НЕ БУТИ ІДЕАЛЬНОЮ. Не менш глибокою. Не менш мудрою. Не менш сильною. Неідеальною. Такою, яка сьогодні може знати — а завтра не знати. Любити не за сценарієм. Змінити думку. Сказати гостро. Засміятися там, де від «духовної людини» чекали серйозного обличчя. Не пояснювати кожному свою правду. І не брати відповідальність за те, що інша доросла людина відчула у відповідь на твоє життя. Бо відкрите серце — це не серце, на яке потрібно скласти весь біль світу. Любов — це не забрати чужий біль собі. Іноді найглибша любов — залишитися простором, у якому інший може прожити своє, а ти при цьому не залишиш себе. І знаєте, що тоді відбувається? Повертається енергія. Та сама, яка роками йшла на контроль. На відповідність. На внутрішнє «а чи можна мені так?». І раптом виявляється: можна. Можна бути Майстром — і людиною. Можна бути світлом — і мати тінь. Можна мати величезну глибину — і не носити німб. Можна бути різною — і жодного разу не втратити себе. Саме з цього стану народилася пісня «НЕІДЕАЛЬНА». І я присвячую її чарівній жінці, потужній майстрині Юлі Ткачук в всіс жінкам кому відгукнеться ці пісня. Жінці, чий особистий досвід нагадав мені одну дуже важливу річ: навіть свободу не треба перетворювати на нові правила. Можливо, комусь твоя нова версія не сподобається. Можливо, хтось скаже: «Ти змінилася». Так. І слава Богу. Світ це переживе. А от прожити власне життя, так і не дозволивши собі бути собою, — ось це було б справді страшно. Життя неідеальне. Я неідеальна. І слава Богу. 🤍