Скіфська Баба

Кам'яна Баба Від спеки трави мертві та сухі. Безмежний степ. Десь даль синіє слабо. Кістяк коня тут. Ці місця глухі. Живе тут з каменю лиш скіфів Баба. Вона стоїть, їй нікуди іти, Дощами вмито грубе її тіло! І я стою. Боюсь тебе... А ти Мені ось тут всміхнулась несміливо. Потомок дикий ти, античної пітьми! Чи не була колись ти громовержцем? Не Бог, не Бог усіх нас сотворив, це ми. Богів творили рабським своїм серцем. І. Бунін. 1903 - 1906 р. Переклад: Шевченко В.М. 03.06.2024 р. Музика і виконання ШІ