Порожній Дім - Механічний океан

Механічний Океан [Intro] Гвинт зупинився. Пара згасла. Вода за склом — Холодна і в'язка. Немо... Фогг... Аронакс... Ми не знайшли берег. Ми не знайшли світло. Тільки іржа, Що на серці розквітла. [Verse1] Тиск росте. Гвинт співає. Ніхто нікого не чекає. Капітан Немо — тінь у склі, Ми загубились на дні землі. Корали білі, як кістки, Ми розриваємо зв’язки. Залізний пульс. Холодна пара. Це наша доля. Це наша кара. [Chorus] Вісімдесят днів. Двадцять тисяч льє. Серце механічне в ритмі б'є. До центру землі — один лише крок, Замість повітря — місячний пил і пісок. [Verse2] Філеас Фогг рахує кроки, Ми не засвоїли уроки. Гарматне ядро летить у ніч, Згоріли свічі. Погасла піч. Професор бачить древній лід, Там замерзає наш останній слід. Жуль Верн мовчить. Папір горить. Секунда тягнеться як мить. [Chorus] Вісімдесят днів. Двадцять тисяч льє. Серце механічне в ритмі б'є. До центру землі — один лише крок, Замість повітря — місячний пил і пісок. [Solo] [Verse3] Сталевий корпус. Мідний шолом. Ми накриваємо світ склом. Немає неба. Немає зірок. Тільки мастило і сирий парок. Ми — пасажири іржавих мрій, В безодні чорній, в безодні німій. [Chorus] Вісімдесят днів. Двадцять тисяч льє. Серце механічне в ритмі б'є. До центру землі — один лише крок, Замість повітря — місячний пил і пісок. [Outro] Гвинт зупинився. Пара згасла. Вода за склом — Холодна і в'язка. Немо... Фогг... Аронакс... Ми не знайшли берег. Ми не знайшли світло. Тільки іржа, Що на серці розквітла.