З 110 млрд кубометрів до нуля: «Північний потік» і анатомія німецького провалу

Як росія прив'язала Німеччину до свого газу Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰: 💸 https://uadd.me/GTBT_UA Серпень 2022 року. Росія веде повномасштабну війну проти України вже понад 5 місяців. Європа переживає найгіршу за кілька десятиліть енергетичну кризу. Канцлер Німеччини Олаф Шольц приїздить на підприємство Siemens у Мюльгаймі. Він стоїть перед величезною газовою турбіною. Її обслуговували в Канаді, і тепер вона має повернутися до Росії, на компресорну станцію, що обслуговує газопровід «Північний потік-1». Перед камерами Шольц запевняє, що турбіна готова до відправлення, а санкції цьому більше не заважають. Росіянам лишається тільки забрати її. Але вони не хочуть... Ця сцена майже абсурдна. Десятиліттями німецькі уряди один за одним наполягали, що газове партнерство з Москвою гарантує стабільність і безпеку. А тепер, посеред найбільшої війни в Європі від 1945 року, війни, в якій Кремль не раз використовував газ як зброю, канцлер Німеччини публічно домагається, щоб російський газ і далі надходив до Німеччини через «Північний потік-1». І це мало бути лише початком. «Північний потік-2» добудували за кілька місяців до вторгнення. Новий газопровід мав закріпити німецько-російський газовий альянс, удвічі збільшивши потужність балтійського маршруту — до 110 млрд кубометрів газу на рік, — і ще більше відсунути Україну на узбіччя як транзитну країну. Жоден кубометр газу по ньому так і не пішов. А у вересні 2022 року, менш ніж через два місяці після візиту Шольца до Мюльгайма, підводні вибухи зруйнували три з чотирьох ниток, з яких складалися «Північний потік-1» і «Північний потік-2». Як до цього дійшло? Чому Німеччина десятиліттями обстоювала газову співпрацю з Москвою, відмахуючись від попередження за попередженням — навіть після вторгнення Росії в Грузію 2008 року, навіть після незаконної анексії Криму 2014-го? І невже йшлося лише про дешевий газ? Щоб відповісти на ці запитання, треба зазирнути глибше, ніж дно Балтики. Ця історія починається понад пів століття тому, по інший бік залізної завіси.