ЛІСОВА ПІСНЯ || BRAINIAC

Ліс почув сопілку — і відповів. Та за обіцянками прийшла зрада, за коханням — біль, а людський голос загубився у звіриному крику. «Лісова пісня» — наше похмуре музичне переосмислення драми-феєрії Лесі Українки. Історія Мавки й Лукаша оживає у важкому гітарному звучанні: ліс замикається, верба палає, але серед попелу вже пробивається нове життя. Про любов, що повертає людяність. І голос, якого не здатен заглушити навіть вогонь. «Ні! я жива! Я буду вічно жити!» За мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки. У пісні використано рядки оригінального твору. #BRAINIAC #ЛісоваПісня #ЛесяУкраїнка #УкраїнськийРок #УкраїнськийМетал Текст пісні: Я гра́в на сопі́лці — здійня́вся над о́зером тума́н, Вона́ ви́йшла з лі́су, торкну́вшись руко́ю мої́х ра́н. У по́гляді — весна́, в доло́нях — прозо́ра роса́, Я кля́вся, що на́віть зимо́ю не зни́кне краса́. Я ви́брав Кили́ну й закри́в пе́ред Ма́вкою две́рі, Вона́ віддала́ себе́ мо́року в те́мній пече́рі. Лісови́к ви́ніс при́суд: по кістка́х пройшо́в холо́дний струм, Я впа́в на зе́млю — і мій крик перетвори́вся на шум. На па́льцях — кі́гті, у ро́ті — чужи́й гірки́й смак, Я ки́дався в ха́щі, та ніхто́ не по́дав мені́ знак. Крізь ка́мінь вона́ почу́ла мій зла́маний крик, Від зву́ку її́ слів прокля́тий звір у мені́ зник. Вона́ поверну́ла мені́ людське́ ті́ло й тепло́, Але́ не спита́ла, наві́що я ви́брав те зло́. Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Кили́на прошепта́ла — і Ма́вка ста́ла вербо́ю, Я чу́в її́ в сопі́лці, вона́ розмовля́ла зі мно́ю. Кили́на зане́сла соки́ру — і не́бо зайняло́сь, Переле́сник упа́в на те ві́ття — й усе́ запали́лось. Горі́ла і ха́та — все, що я будува́в роки́, Я сти́снув сопі́лку, аж бі́лими ста́ли кулаки́. Я САМ ЗАГАСИ́В ВЕСНУ́, Я САМ ЇЇ́ СПАЛИ́В! ВОНА́ МЕНЕ́ ПРОСТИ́ЛА — Я СЕБЕ́ НЕ ПРОСТИ́В! ЇЇ́ ГО́ЛОС — У ВЕРБІ́, МОЯ́ ПРОВИ́НА — У ПІТЬМІ́! І КО́ЖНА ЇЇ́ НО́ТА ГОРИ́ТЬ, ЯК РА́НА, У МЕНІ́! Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Я сів бі́ля бере́зи — сніг заміта́в усі́ сліди́, Сопі́лка у рука́х збуди́ла забу́ті сади́. Вона́ простягну́ла доло́ні крізь бі́лу заві́су зі снів, Я гра́в, по́ки сніг не забра́в і оста́нній мій спів.