Кузен пригрозив визнати понівеченого графа недієздатним — а на прийомі використав проти нього

Елара заходить до Ревенсмура без дозволу, хоча понівечений граф Валеріан наказав нікого не впускати й готовий прогнати кожного, хто побачить його обличчя. Його рана гноїться, гарячка повертається, а сам він уже майже змирився зі смертю. Для травниці піти означає залишити людину без допомоги; залишитися — ризикнути власним ім’ям і накликати на себе гнів господаря. Нічні перев’язки поступово руйнують мовчання Північної вежі. Та щойно Валеріан починає повертатися до справ, кузен вимагає передати йому управління Ревенсмуром і погрожує поставити під сумнів розсудливість графа. А чутки про сільську дівчину, яка потай приходить до його покоїв, стають зручною зброєю. Тепер ціна рішення більша за загоєну рану. Валеріанові доведеться обирати: захищати становище, ховаючи близьку людину від чужих поглядів, чи ризикнути маєтком і повагою тих, перед ким він усе життя був графом.