10 дів - християнський вірш / Яна Болюбаш

Їх всіх десятьох на весілля просили Вони готувалися, сукні пошили У коси барвисті стрічкИ повплітали На пору нічну каганці зготували І разом встрічать Молодого пішли. Пʼять мудрих із них, пʼять немудрих були П'ять взяли оливи, хоч що тут такого Не значило те на ту пору нічого І може, сміялись подруги над ними Весілля, уже Молодий за плечима І скоро сидітимемо за столами Навіщо носитися з тими пляшками? Але, забаривсь Молодий серед ночі У всіх десятьох позлипалися очі…. Поснули… опівночі крик пролунав! Іде Молодий, хто на нього чекав! Скоріше вставайте, не час тепер спати Того, що чекали, виходьте встрічати!.. Схопились дівчата, у всіх у руці Пітьму проганяють, горять каганці.. Але!, в нерозумних почали згасати 1. Чи ви не могли би оливи нам дати?? 2. Щоби недостатку не вийшло у всіх, Є ті, що торгують, зверніться до них… І темної ночі, безвидної ночі Йшли мудрі.., і бачили очі Весільних гостей, Молодого з дружками І шлях, до весільних воріт під ногами. І визначив час опівнічний якраз Навіщо потрібен оливи запас. Не бачили мудрі, як їхні подруги В пітьмі спотикались, зривались в яруги, І довго будили від сну продавців, Щоб дали оливи для їх каганців… А відповідь їм із замкнених воріт: 1. Мої всі зі Мною, не знаю вас, йдіть! Пʼять мали оливу, пʼять дбали про віру, Вони слідкували за Писанням щиро. І пильність усю докладали до того, Аби утікати від тління земного. Чекали весілля, жадали туди, І віра в серцях їх принесла плоди: ЧеснОту, розсудливість, стриманість їх, Братерство, любов, терпеливість святих... Господь засівав, поливав і ростив, І в тих, що корились, цей плід зародив. Осяяв дорогу безцінний запас, У час опівнічний, у зустрічі час. А ті, нерозумні, недбалі дівчата, Як можна Спасителя йти зустрічати, З роздвоєним серцем на дві половини, З небесним добром, із скарбами земними? Як крик пролунає: Встрічати ідіть! Що зроблять вони? Половина злетить!… Не дбали вони про свою цнотливість, І добрим плодом не зросла терпеливість, Як думала кожна із них устояти Коли буде ворог з пітьми підступати? Хто знайде дорогу серед темноти, Не маючи стримання і чистоти? Господь, Він всезнаючий і терпеливий! Та як благочестя не було правдивим, Якщо про братерство і єдність не дбали, Любов не зростили, її й не прохали… Хто буде опівночі їм це давати??? Був час готуватись, запас треба мати… Ми всі відчуваєм, пітьма підступає Чекаєм усі, коли крик залунає Яким іще словом нас застерегти?! Що нам крізь пітьму треба буде пройти? При першому поклику, без зволікань В осяянні віри, без зайвих збирань. Іще не опівніч останнього часу, Ще можна і треба робити запаси!!! Попереду сяють оселі весільні, Позаду клубочеться морок суцільний. І ждуть Молодого в останку часів ПокИ що ще разом усі десять дів…