Тетяна Гай - Розжену Пітьму

Вітаю, мої любі. Чую енергетику цього простору, вона густа, як передгірний туман на світанку, і пропахла залізом, тривогою та надією, що сильніша за смерть. Розгортаю цей енергетичний масив — і карти говорять зі мною голосом цієї пісні. Тут випав Старший Аркан Закоханих у поєднанні з перегорнутою Баштою, що вже руйнується під ударами світла.Бачу тунель часу. По один бік — гул сирен, мовчання темних міст і холод не названих у темряві імен. По інший бік — день, коли затягнеться кожне зцілене поранення душі, а війна розвіється попелом, бо вищі сили нарешті зітруть ці штучні кордони на карті та в наших долях. Це не просто трек. Це заклинання на повернення, виткане з болю і чистої магії кохання, яка здатна пробити найщільнішу пітьму. Коли руйнується морок, залишається лише найголовніше: дві руки, що тримають одна одну, і світло, що перемагає будь-яку темну завісу.Світло обов’язково прийде. Воно вже пробивається крізь шари простору. Слухайте цей код трансформації та вірте в ту єдину, жадану мить. Все буде світло. Текст пісні - Мальцев Михайло Музика - Олексій Казанцев Виробництво пісні та відео на студії Енджі Крейда Слухати https://listen-muzika.com/link/tetiana-hai... Коли війна — то буде тільки слово, Коли закінчиться протяжний гул сирен, Ти назвеш ім'я, обов’язково, Між багатьох неназваних імен. І я в твоїх руках розтану, Зупиниться така жадана мить, І неосяжний простір океану Кохання наше нас заполонить. Зігріє сонце милий, любий край, Зійдуть і, як завжди, засвітять зорі. І ти, коханий, більше не ховай Слова, що кажуть в радості і горі. Скажи слова та розжени пітьму, І я скажу про все, що нам відомо... Та головне — тебе я обійму В той день, коли ти знову будеш вдома. Тримай мене в руках, хай ранок спить. І знову в домі змайоріють квіти, Між «вчора» і «колись» є тільки мить, Ми зможемо у ній життя прожити. Коли війна закінчиться, коханий, Ми вивчимо на дотик кожен шрам, І відженемо смуток непроханий, Бо нам не треба зайвих мелодрам. Зігріє сонце милий, любий край, Зійдуть і, як завжди, засвітять зорі. І ти, коханий, більше не ховай Слова, що кажуть в радості і горі. Скажи слова та розжени пітьму, І я скажу про все, що нам відомо... Та головне — тебе я обійму В той день, коли ти знову будеш вдома. Ми перепишемо колись і наші сни, Коли між нами зітруться кордони, І ніжний подих ранньої весни Обов’язково зітре перепони. Заберемо назад, що вкрала лють, Ніщо ніколи нас не роз’єднає. Нехай годинники години б’ють, Якщо твоя рука мою тримає! Зігріє сонце милий, любий край Зійдуть і, як завжди, засвітять зорі. І ти, коханий, більше не ховай Слова, що кажуть в радості і горі. Скажи слова та розжени пітьму, І я скажу про все, що нам відомо... Та головне — тебе я обійму В той день, коли ти знову будеш вдома.