Отець Василь Колодій: ТИ ПРОБІГАЄШ СВОЄ ЖИТТЯ — ЗУПИНИСЯ, ПОКИ НЕ ПІЗНО!

Ми поспішаємо їсти, працювати, відпочивати, дорослішати — і непомітно пробігаємо повз власне життя. Отець Василь Колодій нагадує: не відкладайте радість, вдячність і любов на час, якого може не бути. Ми поспішаємо їсти, працювати, відпочивати, дорослішати — і непомітно пробігаємо повз власне життя. Отець Василь Колодій нагадує: не відкладайте радість, вдячність і любов на час, якого може не бути. Коли людина дізнається, що їй залишилося небагато часу, усе раптом змінюється. Те, що здавалося надзвичайно важливим, утрачає свою силу. А прості речі — розмова, обійми, прогулянка, сонячний день, присутність близької людини — стають безцінними. Отець Василь говорить: «Живіть помалу. Ми ціле життя жили скоро». Ми постійно кудись поспішаємо. Швидко їмо. Швидко працюємо. Швидко відпочиваємо. Швидко дорослішаємо. Швидко старіємо. І навіть у моменті, який мав би принести радість, уже думаємо про наступний. У цій проповіді ви почуєте: — чому ми не вміємо приймати свій теперішній вік; — як молоді поспішають подорослішати, а дорослі бояться старіти; — чому людина постійно порівнює себе із собою в минулому; — як навчитися цінувати здоров’я до того, як його втратиш; — чому важливо завершувати невирішені справи й примирятися з людьми; — що означає жити повільніше, але глибше; — чому не варто витрачати життя на спроби змінити всіх навколо; — як особиста зміна поступово змінює родину і світ. У п’ятнадцять років людина хоче швидше стати дорослою. У тридцять переживає, що вже не виглядає так, як у п’ятнадцять. У сорок сумує за тридцятьма. У п’ятдесят — за сорока. У шістдесят згадує, яким прекрасним був вік п’ятдесяти років. Так можна прожити все життя, жодного разу не прийнявши себе сьогоднішнього. Молоді не цінують молодість. Дорослі не цінують зрілість. Старші не бачать цінності прожитих років і досвіду. Але якщо ви дожили до свого віку — це вже дар. Багато людей не отримали цього часу. Не встигли вирости, побачити дітей і онуків, передати свій досвід або сказати важливі слова. Тому не відкладайте життя. Не чекайте ідеального дня, щоб подякувати. Не чекайте хвороби, щоб почати цінувати здоров’я. Не чекайте розлуки, щоб сказати людині, що вона вам дорога. Не чекайте старості, щоб дозволити собі радіти. Жити повільніше — не означає нічого не робити. Це означає бути присутнім у тому, що робиш. Коли розмовляєш — слухати. Коли молишся — бути з Богом. Коли обіймаєш — не поспішати відпустити. Коли поруч родина — не жити лише в телефоні й турботах. І не витрачайте все життя на спроби переробити інших. Почніть із себе. Коли в родині одна людина стає спокійнішою, добрішою, уважнішою і чеснішою, змінюється атмосфера цілого дому. Не чекайте, поки зміняться всі. Станьте тією доброю людиною, якої сьогодні стане більше у світі. Напишіть у коментарях: що ви постійно відкладаєте, хоча могли б зробити вже сьогодні? Канал отця Василя Колодія:    / @ВасильКолодій   Дякуємо за перегляд. Підтримайте проповідь уподобайкою, підпишіться на канал і поділіться нею з людиною, яка постійно кудись поспішає. #ОтецьВасильКолодій #АндрійМацьків #ПсальмиУкраїнською