Антон Шаригін - інтерв'ю з ветераном

Антон «Пірнач» Шаригін до війни працював сталеваром, водолазом. Потім опанував дизайн і відкрив власну студію. В 2014-му залишив усе за дверима цивільного життя та приєднався до «Азову». Після звільнення працював у поліції, далі – у приватних військових компаніях в Азії та Африці, охороняв від піратів торгівельні судна. В 2020-му повернувся додому і став учителем, викладав «Захист Батьківщини». З початком повномасштабного вторгнення росії викладання цього предмету перевів у практичну площину, доєднавшись до легендарного підрозділу GURZAGROUP. Життя Антона «Пірнача» завжди було наповнене як неймовірними пригодами, так і важкими випробуваннями. І те, й інше Антон сприймає філософськи, як звичайний плин життя. Ба більше – вважає себе щасливою людиною. – У мене купа різних щасть, – говорить «Пірнач». – Дружина – це моє щастя. Прекрасні учні, я можу годинами про них розповідати. Те, що в мене такий брат, командир, друзі – це щастя. Навіть важке поранення він перетворив на силу. Лікарі стверджували, що Антон ніколи не зможе ходити, однак йому такий вердикт не сподобався, тож «Пірнач» зробив усе можливе, аби всупереч йому встати на ноги й зробити перші кроки. Зараз Антон Шаригін очолює Боярський осередок Ветеранського корпусу, опікується ветеранами та їхніми родинами, реалізовує соціальні проєкти та просуває ветеранські ініціативи. «Я бачу майбутнє Боярки, свого міста, саме в такому ключі: що ветерани, які зараз повертаються, які вже повернулися, будуть брати активну участь у житті міста, нам це під силу».