🕯️🇺🇦 Тростянеччина попрощалась з Захисником України Костянтином Петровичем Савчуком.

17 вересня Тростянчик і вся Тростянецька громада провели в останню путь свого земляка — військовослужбовця Костянтина Петровича Савчука. Йому було лише 24 роки. 24 роки — це вік, коли життя тільки починається. Коли попереду мали бути мрії, кохання, родина, діти, улюблена робота, звичайні щасливі дні. Костянтин народився і виріс у Тростянчику. Навчався у Тростянчицькій школі, здобув фах у Тульчинському коледжі ветеринарної медицини. Після навчання працював за професією у ветеринарній клініці в Одесі, допомагаючи тваринам. З початком повномасштабного вторгнення Костянтин не залишився осторонь. 3 березня 2022 року добровільно став на захист України. Він служив у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Збройних сил України, 30-го корпусу морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ. Мав військове звання старшого матроса та виконував обов’язки старшого стрільця-оператора десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини А0216. 6 листопада 2024 року Костянтин загинув поблизу населеного пункту Іллінка Донецької області. Майже два роки його рідні чекали, сподівалися і вірили, що він повернеться. Сьогодні він повернувся додому… На щиті. Для мами Лідії Іванівни Костянтин був єдиним сином. Її найдорожчою кровиночкою. Костянтина згадують як доброго, спокійного, ввічливого та чуйного юнака. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, прийти на допомогу. Таким він і залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї Тростянецької громади. На прощання з Костянтином приїхали його побратими. Вони провели Костянтина в останню путь і розділили біль його родини. Побратими передали матері Костянтина берет та прапор 35-ї окремої бригади морської піхоти — як пам’ять про сина, його службу та бойовий шлях. Ці речі відтепер назавжди зберігатимуть пам’ять про Костянтина — Захисника, який до останнього залишався вірним Україні. 24 роки — і ціле життя, яке мало бути попереду. Але Костянтин віддав його Україні. Сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом і перед болем родини, яка втратила сина. Дякуємо Костянтину за мужність, за свідомий і добровільний вибір захищати Україну, за вірність військовій присязі та за найвищу ціну, яку він заплатив за нашу свободу. Висловлюємо глибокі співчуття мамі Героя — Лідії Іванівні, рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана Захиснику України.