"Мій брат воював на стороні росіян", — Кобра, боєць 58 ОМПБр

Їй лише 25. Вона — мама трьох дітей і військовослужбовиця ЗСУ. Побратими з ДШВ довгий час думали, що поруч із ними служить хлопець на ім’я Євген. Коротке волосся, понад 40 татуювань і неймовірна впертість. Вона не просила поблажок на тренуваннях, ходила на штурми та виконувала бойові завдання нарівні з чоловіками. Навіть перелом хребта та слова лікарів про те, що вона може більше ніколи не ходити, не змусили її здатися. Заради дітей і майбутньої перемоги Кобра знову стала на ноги та повернулася на службу — вже до іншої бригади. У її житті було занадто багато того, що неможливо забути: Буча, вбиті та закатовані цивільні, смерть друга дитинства, який закрив її собою під час обстрілу, оточення та втрата побратимів. А ще — штурм, під час якого вона разом із побратимами взяла у полон шістьох окупантів. Серед них виявився її рідний брат, який на початку повномасштабного вторгнення перейшов на бік росіян. Кобра — військовослужбовиця 58 ОМПБр. Ексклюзивне інтерв’ю для проєкту «Війна без цензури». 00:40 - мені соромно було лишатися вдома. поки інші гинуть та захищають мою родину 01:20 - мені 25 років і я у ЗСУ заради 3-х своїх дітей 04:00 - побратими з ДШВ довго думали, що я хлопец 08:14 - перший штурм був найстрашнім для мене 10:00 - після перелому хребта лікарі не давали мені шансів піднятися на ноги 11:00 - попри травму я повернулась до лав ЗСУ, тільки вже не у ДШВ 12:35 - він закривив мене собою, прошепотів "Я тебе люблю" і помер на моїх руках 14:50 - якби не ти,він був би живий ... 19:10 - "Мама, я не хочу помирати, я ще маленький", - цей крик я не забуду ніколи 23:00 - кожне з моїх 40-ка татуювань має свій сенс 24:20 - війна подарувала мені кохану людину, за яку я готова навіть вмерти 27:16 - труп новонародженної дитинки у Бучі. Це те. що ніколи росіянам не пробачу 35:00 - на цьому штурмі ми взяли у полон росіян, серед яких виявився і мій брат - колаборант 37:50 - вони загинули разом. Він, вона,та їх ненароджена дитина.