SAA - Тінь над водою

У туманах стоїть її слід, Де вода шепоче про вічний світ. Рука Мокоші тче сиву путь, Де доля й смерть у єдину суть. Вона ходить тишею між трави, Там, де стелиться холод яви. В її руках — землі тепло, В її очах — нічне скло. Хто ім’я вимовив серед роси — Той чує голос її краси. Та краса — як тінь на воді, Що манить душі в темній ході. [Приспів] О, Мокоше, владико туманів, Ти ховаєш долі в срібних ранах. Ти кличеш тихо у темну глибінь, Де віддзеркалює душу тінь. Веди крізь ніч, крізь воду й час, Хай земля прийме кожного з нас. У твоїх хвилях народ іде — Там, де життя з темряви плине. [Куплет II] Під її кроком здіймає мшар, Несе донизу — в холодний яр. Там, де коріння шепоче сни, Там ховаються давні чари ріки. Вона тче нитку з людських дум, З’єднує весну, пам’ять і сум. Сивіє берег під її ходою, І світ готується стати водою. Де падає тінь — там росте трава, Бо смерть для неї — нова жива. Хто Mокоші клич почув вночі — Той більше не боїться темряви й тиші. [Приспів] О, Мокоше, владико туманів, Ти ховаєш долі в срібних ранах. Ти кличеш тихо у темну глибінь, Де віддзеркалює душу тінь. Веди крізь ніч, крізь воду й час, Хай земля прийме кожного з нас. У твоїх хвилях народ іде — Там, де життя з темряви плине.