Володимир Гдаль. Зорепад

У ту ні́ч бу́в таки́й зорепа́д, На́че до́ля його́ на́м призна́чила. Зо́рі, я́блука па́дали в са́д, І мені́ ти́ тоді́ все́ проба́чила. Зорепа́д, зорепа́д, я́к зимо́вий снігопа́д, І ми́ замо́вимо бажа́ння. Зорепа́д, зорепа́д освіти́в серпне́вий са́д Й черво́ні я́блука коха́ння. Зо́рі па́дали пря́мо у́ ста́в, Я́ тоді́ назива́в те́бе ми́лою. І соло́дкий світа́нок наста́в В поцілу́нках з зірко́вою зли́вою. Цілува́в твої́ о́чі й вуста́, У ноктю́рні зі́рки пливли́ па́рами. Ні́ч чарі́вна була́ не́ проста́ — З зорепа́дом й діво́чими ча́рами. Залиши́вся в душі́ зорепа́д, Зо́рі спля́ть де́сь уже́ за хмари́ною. Ти́ не ве́рнешся бі́льше наза́д... А була́ ж ти́ у ме́не єди́ною. Зорепа́д, зорепа́д, я́к зимо́вий снігопа́д, І ми́ замо́вимо бажа́ння. Зорепа́д, зорепа́д освіти́в серпне́вий са́д Й черво́ні я́блука коха́ння. Слова і мелодія Володимира Гдаля Музика згенерована за допомоги Suno.