— А якщо його шлюб в Іспанії дійсний і твоя донька віддасть свої $34 000 на "спільну квартиру"

О 18:40, за шістнадцять годин до весілля, Ірина штовхнула незамкнені мамині двері й побачила, що мати ріже її весільну сукню за шістдесят тисяч гривень. Тетяна стояла на колінах посеред вітальні. Навколо лежали білі клапті: половина корсета, смуга фатину, мереживний рукав. Ножиці клацнули ще раз. Пакет із туфлями вислизнув Ірині з рук. Одна туфля покотилась під сервант. — Мамо, що ти наробила?! Тетяна не підвела голови. Поклала ще один клапоть на купку. — Весілля не буде. — Завтра об одинадцятій! Сто двадцять гостей! — Ірина схопила зі стільця спідницю, і та розповзлась у неї в руках надвоє. — Я два роки на неї відкладала! Тетяна підвелась, спираючись на диван. Ножиць не випустила. — Дзвони своєму Денисові. Хай приїде й подивиться. Ірина вже тримала телефон. Пальці не влучали в екран.