«Огірки посохли, грошей немає», — кинула свекруха після трьох місяців моєї праці з п'ятої ранку....

«Тобі за що? Ти ж і так нічого не робиш», — сказала зовиця Уляна, і родина під тентом засміялась, а Мар'яна застигла з простягнутою рукою над грошима за огірки, які все літо рвала з п'ятої ранку. 26 липня, у неділю, свекруха Галина Семенівна розклала на клейонці 6800 гривень за липень. — Посохло в спеку, а що лишилось, зайці погризли. Вона розсунула гроші на дві купки: синові Назарові й доньці Уляні. Восьмирічна Ксеня прибігла з бляшанкою з-під чаю. На кришці фломастером: «БАБУСІ НА КВИТОК». — Мамо! Я на трасі продала! 1340! — Давай сюди. І коробку давай, вона моя. — Галина Семенівна сховала бляшанку в кишеню халата. — Огірки мої — і гроші мої. Ксеня шмигнула носом. Назар перевертав шашлик і не обернувся. У Мар'яни завібрував телефон. Писала мама з окупованого Скадовська: «Доню, місце в машині тримають до 25 серпня. Якщо не буде 20 000, я лишаюсь тут».