Обрала смерть, а не арешт СМЕРШу: пісня «Чорна квітка» на текст Дарії Віконської | Загата

Письменниця вистрибнула з вікна третього поверху, тікаючи від агентів СМЕРШу, 1945 року. 💛 Ваша підтримка допомагає записувати нові пісні на вірші українських поетів — станьте спонсором «Загати»:    / @zagataband   ▶ Дивіться також: Почніть знайомство з творчістю Загати:    • Вірний комсомолець, якого вбила власна дер...   💛 Якщо музика відгукнулась — доєднуйтесь до спонсорів каналу і допоможіть нам відкривати нові забуті голоси:    / @zagataband   🎧 Слухати на стрімінгах: YouTube Music:    • Чорна квітка   Spotify: https://open.spotify.com/track/13OkE8... Apple Music: https://music.apple.com/ua/album/%D1%... TikTok: @zagataband Instagram: @zagataband ДАРІЯ ВІКОНСЬКА (1893–1945) — справжнє ім'я Іванна-Кароліна Федорович-Малицька, українська письменниця, літературний критик, перекладачка і мистецтвознавиця міжвоєнної Галичини. Народилася 1893 року у Відні, позашлюбною донькою шляхтича Владислава Федоровича. До 20 років не розмовляла українською — мові її навчив найнятий батьком учитель, гімназійний професор Микола Малицький, за якого вона згодом вийшла заміж (батько через це одруження позбавив її спадку). З 1922 року друкувалася в «Літературно-науковому віснику» та інших часописах, 1931 року видала збірку «Райська яблінка». Стала однією з перших в українському літературознавстві дослідниць Джеймса Джойса й Оскара Вайлда, авторкою збірки есеїв «За силу й перемогу» (1938). 1939 року її чоловіка заарештували радянські окупанти. Віконська пережила роки поневірянь між Віднем і Львовом — а коли 1945 року до Відня увійшла Червона армія і по неї прийшли агенти СМЕРШу, вона вистрибнула з вікна третього поверху й загинула від цього падіння. «Чорна квітка» — майже нерухомий, живописний портрет жінки в чорній сукні, що «заблукала в цей дивний, жорстокий світ» — світ, який за кілька років забере і саму авторку цих рядків. Пісня входить до альбому «Том 19». Текст: Пізній вечір, втомлена сіла у фотель. Сама чорна, у чорній сукні, чорна рівняна сукня пристає тісно до стрункого тіла. Стать її зарисувалась на ясному тлі фотелю як чудовий орнамент, закінчена срібними смугами ніг, немов загадковим монограмом невідомого почерку. Тіло у чорній сукні як чорна квітка, квітка, яка заблукала в цей дивний, жорстокий світ... жорстокий світ. Жорстокий світ. Ліва рука свобідно спочиває на бічному поруччі. Над білесеньким обличчям — гладко вчесане волосся, чорне, як гебанове дерево, високе, прямовисне, розумне чоло. Під його склепінням темно-бронзові, прозорі як бурштин, думаючі очі, не мрійливі, а розумні. Тіло у чорній сукні як чорна квітка, квітка, яка заблукала в цей дивний, жорстокий світ... жорстокий світ. — Проєкт «Загата» створено, щоб повертати голоси українських авторів, яких тоталітарна машина намагалася знищити назавжди — навіть тих, хто жив далеко від Наддніпрянщини і писав не вірші, а прозу й критику. Підписуйтесь, щоб не пропустити наступну героїню. #українськапоезія #загата #даріявіконська