Спогади Єви Гулич | Депортація | Лемківщина | Команча | Пам’ять поколінь. Історії Збаражчини

Єві Гулич (Коваль) було 10 років, коли у 1946 році її родину виселили з с. Команча на Лемківщині. З дому не дозволили забрати майже нічого. Під супроводом польських військових їх вивели із села. Дорогою грабували. Довгий шлях до Тернопільщини вони долали товарними вагонами. А вже після приїзду батьки залишали дітей на станціях і самі вирушали шукати будинок, у якому родина могла б оселитися. Ніхто не дав їм готового житла — його довелося шукати самим. Так родина опинилася в Малій Березовиці Усе довелося починати спочатку. Та пам’ять залишилася. Як і речі, зроблені руками батька — шафа та креденс, які й сьогодні стоять у будинку Єви Андріївни Вона також розповідає про долю свого чоловіка Андрія Коваля, якого радянська влада катувала у Збаражі, вибиваючи свідчення, а згодом відправила на 10 років до таборів. А крізь усе життя пані Єва пронесла молитву. Псалми 50 і 90 вона знає напам’ять. Зберігаймо ці історії. Бо поки їх памʼятають — вони не зникають.