Пережив концтабір і дожив до 88 років: пісня «Горлиця» на вірш Малицький | Загата

Заарештований НКВС, відсидів у концтаборі — і прожив ще пів століття 💛 Ваша підтримка допомагає записувати нові пісні на вірші українських поетів — станьте спонсором «Загати»:    / @zagataband   ▶ Дивіться також: Почніть знайомство з творчістю Загати:    • Вірний комсомолець, якого вбила власна дер...   💛 Якщо музика відгукнулась — доєднуйтесь до спонсорів каналу і допоможіть нам відкривати нові забуті голоси:    / @zagataband   🎧 Слухати на стрімінгах: YouTube Music:    • Горлиця   Spotify: https://open.spotify.com/track/6snQzU... Apple Music: https://music.apple.com/ua/album/%D0%... TikTok: @zagataband Instagram: @zagataband ФЕДІР МАЛИЦЬКИЙ (1900–1988) — український письменник, член Спілки письменників України (з 1959 року), учасник Другої світової війни, нагороджений бойовими нагородами. Народився 1 березня 1900 року в селі Довгобичів на Холмщині (нині ґміна в Люблінському воєводстві Польщі). Під час Першої світової війни разом із батьком емігрував до Росії, де працював на тульському патронному заводі. 1918 року вступив до Єпіфанської вчительської гімназії, а через рік повернувся на Холмщину, де прожив до 1920 року. Після вступу в цей край Червоної армії виїхав до Житомира, де навчався у вчительській гімназії, і згодом учителював. Літературну діяльність розпочав 1924 року на Кубані, де жив від 1923-го, — нарисом «Осокори шумлять» у газеті «Радянський станичник». Був учасником літературної організації «Західня Україна» та спілки селянських письменників «Плуг». Основною темою його творчості стала революційна боротьба західноукраїнських трударів проти польсько-шляхетського гніту та їхні духовно-визвольні прагнення. Друкувався у періодиці Харкова і Києва, зокрема в журналі «Західня Україна». 1929 року закінчив Київський інститут народної освіти. 26 лютого 1933 року Малицького заарештували, а 9 травня того ж року засудили до трьох років ув'язнення в концтаборах за участь у контрреволюційній організації. Покарання відбував у Дмитровському виправно-трудовому таборі в Московській області, звільнений 1935 року. Реабілітований 1959 року. На відміну від багатьох своїх сучасників, Малицький вийшов із таборів живим — і попереду в нього було ще понад п'ятдесят років життя й праці. Він воював у Другій світовій війні, здобув бойові нагороди, 1959 року став членом Спілки письменників України. Автор збірки нарисів «Колективними шляхами» та оповідань «На панських ланах» (обидві — 1931), автобіографічної книги «Дороги життя» (1975), історико-біографічних поем «Юрій Котермак» (про Юрія Дрогобича) і «Мудрець з Чорнух» (про Григорія Сковороду), збірки пісень «На крилах пісні» (1985). Найвідоміший його прозовий твір — повість «Бистрий Буг» (1931, 1966) про життя й побут холмщаків до Першої світової війни; окремі твори Малицького перекладені російською мовою. Кілька поетичних циклів він присвятив Тарасові Шевченку — «Невмирущий Кобзар» та сонети «Тарас Шевченко», — а свої враження від поїздки 1923 року на могилу поета описав в оповіданні «Жива легенда» (1975). Помер 21 липня 1988 року в Києві, проживши довге й сповнене працею життя, якого так багато його товаришів по перу були позбавлені. «Горлиця» — пісня про тугу за рідним краєм над Бугом і за коханням, залишеним там: туга, яка в житті самого Малицького тривала не один рік розлуки з домівкою, але — на відміну від героя пісні — таки дочекалася довгих років попереду. Пісня входить до альбому «Том 19». Текст: Прилетіла горлиця з-над Бугу Та й воркує в місті над Дніпром. І виплакує пташину тугу На тополі під моїм вікном. То не горличенька прилетіла, На тополі жалібно кує. То з-над Бугу прилетіла мила, Стогне й серце розрива моє. Не ридай так жалібно, кохана, Не розбуркуй в серці давній жаль, Не ятри живі сердечні рани, Хай загоїться моя печаль. Всього я домігся, все я маю, Та ніщо не тішить – все дарма. В самотині сивій я питаю – Чом тебе зі мною тут нема? З нелюбом ти там під сльотним небом. Не жила – лиш скніла довгі дні. Щастя не зазнав і я без тебе, Хоч і часто снилась ти мені. Не ридай так жалібно, кохана, Не розбуркуй в серці давній жаль, Не ятри живі сердечні рани, Хай загоїться моя печаль. — Проєкт «Загата» створено, щоб повертати голоси українських поетів — зокрема й тих небагатьох, кому вдалося вийти з-під коліс репресивної машини живими і прожити ще довге життя. Федір Малицький — один із них. Підписуйтесь, щоб не пропустити наступного поета. #українськапоезія #загата #федірмалицький