Гімн ОУН визнали найкращим, а автор сидів у польській тюрмі: пісня «До неї» на вірш Бабія | Загата

Гімн ОУН визнали найкращим, поки його автор сидів у польській тюрмі. 💛 Ваша підтримка допомагає розповідати історії таких поетів — станьте спонсором «Загати»:    / @zagataband   👀 Дивіться також: Плейліст «Том 8»:    • Загата - "Том 8"   Усі пісні проєкту «Загата»:    • Вірний комсомолець, якого вбила власна дер...   💛 Підтримати проєкт:    / @zagataband   🎧 Слухати на стрімінгах: YouTube Music:    • До неї   Spotify: https://open.spotify.com/track/6JmuhY... Apple Music: https://music.apple.com/ua/album/до-н... TikTok: @zagataband Instagram: @zagataband Олесь Бабій (1897–1975) — український поет, прозаїк і літературознавець, автор слів гімну ОУН «Зродились ми великої години». Народився на Івано-Франківщині, добровольцем пішов до Українських січових стрільців ще підлітком, воював у Карпатах і на італійському фронті, а в 1919-му брав участь у поході Галицької армії на Київ. У Празі здобув докторський ступінь з літературознавства, заснував у Львові групу поетів-символістів «Митуса». У 1929 році був одним з організаторів першого Конгресу українських націоналістів у Відні — за це польська поліція впізнала його на фото й у 1932-му засудила на 4 рокиув'язнення. Саме в цей час, поки він сидів у Дрогобицькій тюрмі, його гімн визнали найкращим серед усіх поданих проєктів. Другу світову війну пережив у таборах для переміщених осіб у Німеччині, 1948 року виїхав до США. Викладав, писав, друкувався до кінця життя. Помер 2 березня 1975 року в Чикаго, похований на українському цвинтарі святого Миколая. «До неї» — рідкісний для Бабія інтимний лист-благання, написаний тим самим пером, яке за кілька років напише гімн цілого руху. Пришли мені листок дрібний! Два словечка! Одно! Я молю! На кораблі моїх надій Пливу по морю смутку, болю. Де гляне мій тужливий зір — То всюди море — сум могильний. Залила туга весь простір, Мов потоп біблійний. А ти голубкою прилинь… Листочок, картку щирослівну У корабель надій, терпінь Приший, мов галузь оливну. Нехай зрадію від новин — Посланця прощення сьогодні, Що вже кінчається проклін І ласка йде Господня. Як блисне райдуга із хмар І млу розвіє темну, сіру, Поставлю серце на вівтар, З пісень спалю тобі офіру! А ти голубкою прилинь… Листочок, картку щирослівну У корабель надій, терпінь Приший, мов галузь оливну. Проєкт «Загата» створено, щоб повертати голос українським поетам і піснярам, чиї долі перекроїла історія XX століття — від тюрем і заслань до вимушеної еміграції. Підписуйтесь, щоб не пропустити наступну історію. #Загата #Том8 #УкраїнськаПоезія #УкраїнськаМузика #ОлесьБабій