Втекла у Словаччину: особистий ретрит, ведмеді, село занесене у ЮНЕСКО і кава у Баби Єжки за 4 км

Я задовбалась все контролювати — проєкти, плани, людей поруч. Тому сіла в машину і поїхала сама в гори Словаччини, щоб перезавантажитись і знову почути себе. Три дні наодинці біля Ружомберка: озеро серед сосен, ліс, де я придивлялась до слідів ведмедів, 4 кілометри пішки заради однієї кави в селі ЮНЕСКО Vlkolínec, ферма з вівцями й кошеням і канатка, де я сама в кабінці боролась зі страхом висоти. Це перша частина. Далі до мене приїде Ельвіра — і почнеться найнезвичніший досвід у моєму житті: темний ретрит. Підписуйся, щоб не пропустити 🤍 0:00 Що буде у випуску 0:44 Чому я їду: «я задовбалась все контролювати» 3:32 Естергом і кордон зі Словаччиною 4:38 Tesco і дорога в гори, де живуть ведмеді 6:22 Заселення біля озера 10:40 Кафе біля озера: «я тут інша» 12:30 Мій страх ведмедів 13:47 Хьюстон, у нас проблема: суп із сердечками 15:16 Ружомберок і купальні 17:21 Вечір наодинці 18:14 Ранок і мій новий сайт 20:19 Сама в лісі: сліди ведмедів і підвісні містки 22:46 Гори, олені й тиша 24:43 Село ЮНЕСКО Vlkolínec і кафе Бабки Йожки 26:16 «Як треба хотіти каву, щоб пройти 4 км» 27:40 Запах справжнього яблука 28:57 Рай на землі 30:08 Ферма: вівці, форель і кошеня 33:05 Нарешті смачний суп 33:29 Канатка: сама в кабінці і страх висоти 35:57 «Я наново закохуюсь у життя» 36:46 Чекаю Ельвіру 🎥 Попередні випуски — яхтинг на Корсиці #словаччина #юнеско #ретрит #подорожі #перезавантаження #влог #життя #лайфстайл