Мій Берег — Повертайся | Пісня про війну до сліз | Прем'єра 2026

У нього є інша. Її ім'я — війна. «Повертайся» — українська пісня про кохання, війну й чекання. Для дружин, наречених, матерів, сестер і доньок військових — для кожної, хто чекає з фронту, з полону, з довгої тиші. Кого чекаєте ви? Напишіть у коментарях лише ім'я — без прізвищ, позивних і місць служби. Чекаймо разом. Ця «інша» — холодна, чужа. Вона тримає його за руку в бліндажі й щодня обіцяє розлуку. Її не прогнати. А вдома — та, що сама лагодить і кран, і бюджет, сама тримає і небо, і дім. Удень вона залізна. Уночі питає в зірок: «Скільки ще?» Чекати — це теж сила: на ній тримається дім. Про неї ця пісня. І про слова, які так хочеться почути: «Мене Бог зберіг». 💌 Якщо є зв'язок, надішліть цю пісню тому, кого чекаєте: іноді «я тримаюсь» легше сказати піснею. Або тій, що чекає поруч із вами, — хай знає, що вона не сама. 🔔 Мій Берег — українські пісні про тих, хто любить, чекає і тримає дім. Підпишіться, щоб не пропустити наступну прем'єру. ПРО ПІСНЮ Ідея та зведення —Мій Берег. Текст написано в співавторстві зі штучним інтелектом, музику й вокал згенеровано в сервісі Suno. Голос у цій пісні створила технологія, а не співачка. Чекання — справжнє, ваше, і в кожної воно своє. ━━━━━━━━━━━━ ТЕКСТ ПІСНІ Чекаю… ще трохи… Чекаю… ще трохи… ще трохи мине… Ніч розливає над містом неон, Липень гарячий, як шкіра долонь. Я вже не та, що ховалася в сон — Я і фундамент, і дах, і вогонь. Сама я лагоджу і кран, і бюджет, Сама я тримаю і небо, і дім, Сама я штовхаю цей потяг вперед, Тільки вночі — я знов чую грім. Скільки ще? Скільки ще? — питаю у зір. Скільки ще зим замітатиме двір? Скільки ще листя впаде на поріг, Поки ти скажеш: «Мене Бог зберіг»? Повертайся! Я тримаюсь! Ти мій берег! Я не здамся! Я міцна, я залізна, я витримать зможу, Я щоночі згораю від втоми дотла. Тільки вдома я чую сирену ворожу, Без обіймів я квітка, що вже відцвіла. У тебе є інша — холодна, чужа, Вона в бліндажі тримає за руку. Її не прогнати — вона як межа, Вона кожен день обіцяє розлуку. Я з нею змагаюсь крізь тисячі верст: Я не віддавала — вона забрала. Та я дочекаюсь. Я маю свій хрест. І я в цій війні ще свого не здала. Скільки ще? Скільки ще? — питаю у зір. Скільки ще зим замітатиме двір? Скільки ще листя впаде на поріг, Поки ти скажеш: «Мене Бог зберіг»? Повертайся! Я тримаюсь! Ти мій берег! Я дочекаюсь! Я міцна, я залізна, я витримать зможу, Я щоночі згораю від втоми дотла. Тільки вдома я чую сирену ворожу… Повертайся. Чекаю. Я тут. Я жива. #Повертайся #пісняпровійну #українськіпісні2026 #піснядосліз #чекаюзвійни