18.09.26 С.Маховська Пам'ять, люди, війна: усна історія як інструмент збереження культурної спадщини

Пам’ять має голос. Іноді — голос людини, яка пережила війну. 18 вересня 2026 року за ініціативи кафедри історії та археології факультету історії і філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова відбулася лекція Світлани Маховської — к. і. н., зав. відділу етнології Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, наукової співробітницї відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАН України; голови ГО «Чернігівський науково-дослідний центр антропології війни», дослідниці етнології та антропології війни. Тема зустрічі: «Пам’ять, люди, війна: усна історія як інструмент збереження культурної спадщини». Говорили про те, що війна змінює не лише простір навколо нас. Вона змінює пам’ять, родинні історії, повсякденні практики, відчуття місця і приналежності. Усна історія дає можливість почути те, чого немає в архівах. Особисті спогади, родинні наративи, свідчення очевидців стають важливими джерелами для дослідження сучасності — і водночас способом зберегти культурну пам’ять для майбутнього. Особливу увагу під час лекції було приділено роботі з усними свідченнями війни: як записувати історії людей, як працювати з пам’яттю, мовчанням і травматичним досвідом, чому важливі етика дослідника та відповідальне ставлення до голосу кожного респондента. Для студентів історії та археології це була розмова не лише про метод. Це була розмова про відповідальність за те, що ми почуємо, запишемо і передамо далі. Бо культурна спадщина — це не тільки предмети, будівлі чи документи. Це також голоси людей. Їхні історії. Їхня пам’ять. І наше завдання — зробити так, щоб вони не зникли.