Чоловік приховав від мене пів мільйона. Свекри подали на мене в суд. Я розридалась у плече чужому...

О 19:40 Устина з восьмирічним Остапом повернулася з басейну, і її ключ не ввійшов у замок квартири. Під дверима стояли дві їхні валізи і картата торба. Устина натиснула на дзвінок і не відпускала. Двері відчинилися на ланцюжок. У щілині з'явилася Стефанія, свекруха, у чорній хустці. — Сорок днів минуло. Досить. — Мамо, син мокрий після басейну! — Ти ж при всіх казала: сусідчин Василь на двох роботах пахав і на машину відклав, а наш тільки на дивані лежить! — Стефанія вчепилася в ланцюжок. — Він у ту суботу Казав, що серце пече. А ти йому термос у руки — і працюй в таксі! Знизу загавкав сусідський пес. Устина притисла Остапа до стіни і стала перед ним. — Нема сина — нема тобі тут більше місця. Остап шмигнув носом. — Бабусю, а мій ведмедик? Щілина звузилася. — А онука ти ще віддаси. Подивимось, де ти його спати покладеш. Замок клацнув.