Порожній Дім - Порожні кімнати

Порожній Дім - Порожні кімнати Підлога стогне, крок за кроком, Десь хтось тут ходить — але хто? Серед тьми без імені і строк, Я забула, ким була давним давно. Твої двері — вони скриплять, Наче хочуть розказать, Про те, що я колись згубила, Коли ще тут мала блукала. Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема? Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема? Пил. Сходи. Порожні кімнати — без мене. Вікна. Тріщини. Час. Я не знаю свого імені. Ти знаєш? Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема? Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема? Я повернулась — чи просто прийшла? Твої стіни холодні, як лід, Але десь тут я сховала свій спокій, Десь між цими кімнатами — мій слід. Чи був тут сміх? Чи були тут сльози? Ти бачив, як я падала і вставала, А тепер ти мовчиш, як завжди, Бо ти теж все давно забув. Може, ми обидва тут загублені, Два привиди серед порожнечі. Ти — руїна, я — забуття, І немає нас обох насправді. Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема? Що ти пам'ятаєш, старий друже? Що лишилось там, де мене вже нема?