«Не лишай малого з дідом біля води», — кинула незнайомка. Я засміялась: мій тато — рятувальник....

В електричці на Ніжин жінка в квітчАстій хустці глянула на Катеринного шестирічного сина і сказала їй просто в обличчя: — Малого з дідом біля води не лишай. Чуєш? Катерина засміялась так, що до неї обернувся чоловік із розсадою. — Мій тато 33 роки людей із Десни витягав. Він водолаз-рятувальник. — Тому й кажу. Жінка поставила на коліна порожнє відро, накрите марлею, і відвернулась до вікна. Дмитрик смикнув маму за рукав. — Мамо, а чого тьотя сердита? — Тьотя з п'ятої ранку на базарі сир продавала, сонечко. Втомилась. На станції Анисів жінка в хустці вийшла першою і, не озираючись, пішла стежкою до річки. А через 4 години Катерина бігла з базару до Десни з повною сумкою продуктів. Одну босоніжку вона загубила ще біля сільради і навіть не помітила. Під вербою на ковдрі спав її батько. А Дмитрик стояв по коліна у швидкій воді й тягнувся до жовтої панамки, яку несла течія.