2."На селі" (1898), Мусій Кононенко, повість. Слухаємо українське!

   • Мусій Кононенко (1864-1922), псевдонім: М....   Твори Мусія Кононенка на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Сьогодні - заключні розділи повісті. Короткий переказ попередніх розділів. Головний герой Максим Мисак втратив матір (артистку Марію Степову) в дев'ять років, але виявилося, що Марія "малим немовлятком знайшла його в Полтаві, в снігу, на вулиці". Коли Марія помирала, то віддала всі гроші і речі своїй квартирній хазяйці перекупці Мокрині Хведорівні, та попросила її не ображати хлопчика сироту. Максима прохала дбати, прикладати всіх сил "щоб стати гарною, а не поганою людиною". Три роки Максим добре вчиться в школі, опісля перекупка приставляє його на базар до торгівлі бубликами. За цим заняттям його помічає вчитель і пропонує здібному хлопчику брати в нього книжки і навчатись. Два роки навчається Максим, а коли учителя переводять в якесь інше місце, то повністю віддається комерції. Так триває доти, поки його не забрають в москалі та направляють в полк, що був на постої в Києві. Максим і тут продовжує вчитися, бо "поклав собі зробитись чиновником". Проходять роки і Максим здобуває чин "надворного совітника". Платня дедалі збільшується, разом з нею збільшуються заощадження, бо Мисак живе дуже скромно. Скупим він не був, а збирає гроші, щоб купити земельки десь на берегах Дніпра, поставити там будинок, посадити сад, щоб на пенсії доживати віку на селі. Про одруження не думає, бо "страх матеріальної нужди спиняв його". Довго вибирав левадку і знайшов підходящу з неймовірним краєвидом на правому березі Дніпра. Купує її у заможнього козака, і наче оживає, відчуває себе 18-літнім. Ставить частокіл, насаджує дерева, сад, кущі порічок, агрусу, малини. Також ставить невеличку хатину, наймає сторожем старого діда Омелька, а сам їде у Київ заробляти на будинок. За 5 років садовина дає хороший врожай, і Омелько пропонує пану поділитися урожаєм з селянами. На Спаса кожний селянин одержує свою частину урожаю. А Мисак везе кілька кошиків в Київ, для себе і для начальника, бо хоче просити того, щоб не затримував його на час, коли розпочнеться будування. Превосходительство ласкаво приймає гостя, цікавиться його "Затишком", бо сам марить придбати заміський будинок. Мисак, як і планував, працює до 50 років, подає у відставку і їде на село. Хазяйнувати не вміє, тому у нього аж дві наймички, які працюють не присідаючи, та дід Омелько. Омелько дуже хоче, щоб Мисак оженився на Уляні Іванівні, доньці покійного попа, яка закінчила гімназію, грає на скрипці. Дівчина активно допомагає селянам та дає уроки музики. Мисак запрошує Уляну Іванівнівну в гості і вона докоряє, що він приїхав в село просто жити, а не допомагати селянам, бути їм корисним, "...бо народ треба учити скрізь, на кожному кроці, треба виховувати його". Таке знайомство перевертає все життя Мисака, і він вирішує допомагати Уляні Іванівні в її прагненнях полегшити життя селян. Уляна Іванівна знайомить Мисака з місцевим священником о.Миколаєм, з яким ворогує.