Бувають дні

Коли горить свіча Бувають дні, коли опустиш руки, Ні слів немає, ні музики, ні сил, У дні такі я відчував лиш муки, І помочі ні у кого не просив. І я хотів іти, куди попало, Замкнути дім свій і не знайти ключа, Та вірив я - не все в мені пропало, Не меркне ж світло, коли горить свіча. Та вірив я - не все в мені пропало, Не меркне ж світло, коли горить свіча. Ніхто мене не змусить заспівати, Мовчання - то початок, не кінець, В мене пісню нікому не відняти, Як і не зняти з мене мій вінець. Хай і часу лишилось зовсім мало, І сніг вже випав - я не знайшов ключа, Я в сотий раз насуну знов забрало, Не меркне ж світло, коли горить свіча. Я в сотий раз насуну знов забрало, Не меркне ж світло, коли горить свіча. Перекладаю, та ще й своє пишу, Знайду собі ще і дублікат ключа, А сам я ніколи свічку не згашу, Не меркне ж світло, коли горить свіча. А сам я ніколи свічку не згашу, Не меркне ж світло, коли горить свіча. За мотивами пісні А. Макаревича Шевченко В.М. 13.03.2025 р. Музика і виконання ШІ